Аматорські мандри Україною. Нецензуровані нотатки туриста. Мандрівка третя. Закарпаття.

Що тут скажеш. Закарпаття. Це зовсім новий, інший світ.

Закарпаття…. Ні, я не можу сказати, що це не Україна. Україна в тій чи іншій мірі присутня всюди. Але все ж.. це специфічний край. Це не Галиччина, і не Буковина. Не знаю як точно пояснити. Це більше схоже на Швейцарію. Українську Швейцарію. Так, це Україна, але тут намішано суміш європейських та інших народів. Почнемо з того, що тут купа циган. Точніше в деяких місцях, наприклад, Виноградів. Вони тут не так як в Південно-Східній Україні маргінали, що живляться загальним презирством, чіпляються з гаданням чи промишляють якимось незаконним бізнесом. О, ні. Вони тут частина суспільства. Вони заможні, красиво і чисто вдягнені, хоч і у свій традиційний барвистий одяг. Але все одно на них ніхто не звертає уваги і вони ні на кого. Вони живуть не збоку суспільства, вони – його частина. І це дуже вражає. 
В принципі згодом знайшов таку мапу:
 

Крім циган тут чимало русифікованих елементів, як по лінії військових, так і по інших «стратегічних» лініях радянського мислення. Та й взагалі Закарпаття не так міцно було однозначно українським як решта територій. Навіть історично. Це ще в Хусті, в Рахові, там так. А у Виноградові, Береговому досить міцні угорські традиції. Цікаво, що в Закарпатті часто живуть за загальноєвропейським часом, а не за українським. Тобто різні установи, заклади тощо. В Береговому цікаві теплі басейни. Там якісь теплі джерела і зробили басейн під відкритим небом. Цікаво. Є чудова нагода познайомитись з угорською кухнею. Як на мене досить жирна… Прикольно, що Закарпаття в певній частині гірське, тобто є чимало Карпат, але наприклад в проміжку Виноградів-Берегове це така рівнина, яку я не бачив навіть в степах Херсонщини, Миколаївщини чи Одесщини. Це просто стіл. Безкраїй стіл. Прикольно. Я такого ніде не бачив.

Само собою, що як їхати від Рахова то там по трасі є знак центру Європи, вирахуваний ще за часів Австро-Угорщини. Можна вийти спеціально з буса і сфотографуватись. Я не став окремо витрачатись на білети і час на це. Може й не правильно. Натомість дуже раджу Солотвино. Це потрясло. Нічого подібного ви в житті не бачили і не відчували. Озеро на місці соляних шахт. Практично як мертве море в Ізраїлі, лише концентрація трохи менша і площі менші. Але враження потряс ні. Лежиш наче у воді, але не тонеш. Прикольно. Купа народу з усієї Європи. Раджу сходити в музей. Чомусь він занедбаний і дебільними туристами не часто відвідуваний. Але без цього, мені здається неможливо зрозуміти де ти був. Крім того, що поки ви будете йти до музею, будете проходити величезні кратери, які утворились від просідання грунту над шахтами. Одним словом уявити масштаб та розміри всього цього.

Ужгород теж прикольне місто. Не схоже на Чернівці чи Львів, чи Коломию. Важко описати.. Мені здається більше світла і місця… Якось в галицьких і Буковинських містах більше дерев і більше будинків. Якось більше затишку. В Ужгороді якось все більше на виду, більше світла… Якось…наче ти постійно на площі… Не знаю. Архітектура європейська і все дуже гармонійно, але якось не так як в Галиччині. Не криюсь. Мені більше до вподоби Галиччина чи Буковина. Більше прохолоди і тіні.

Мукачево теж… Звичайно перлиною є замок. Потрясний. Третій тип я б сказав замку ніж Хотин та Камянець-Подільський. Обов'язково візьміть екскурсію. Дуже цікавий замок. Дуже раджу.

В принципі, щодо Закарпаття, ще раджу два замки. Хустський і Невицький. Хустський… це щось. Львів зі своєю замковою горою відпочивають… Тут значно більший підйом і вид відкривається потряс ний. Замок теж ще вгадується. Хоча коли я там був він геть увесь заріс всередині. Чесно кажучи я ще можу уявити, як взяти Камянець-Подільську твердиню, але ніяк не втямлю, як можна було б взяти Хустський замок… Хіба що виморити голодом..

І Невицький замок… По своєму схожий з Хустським, але як на мене краще зберігся. Шкода, що в нас досі неукраїнська держава і вона плює на такі скарби і вони знаходяться в жалюгідному стані. Я б дещо відновив би в Невицькому, відновив би також рови. Потрясний замок. Я скажу так це єдиний замок в Україні, який зберігся суто в середньовічному стані. Десь 12-13 століття. Його потім не перебудовували не добудовували і не реконструювали. Так що якщо хочете опинитись в замку тисячу років тому – Невицький замок. Дійсно відчуваєш, що в ті часи все було без прикрас і все серйозно, на силу, жорстко. Ну і дісталось йому теж пристойно.

Дуже раджу. Цікава і дамба через річку перед Невицьким замком. Цікаво, що саме підіймаючись на Невицький замок я зрозумів фразу про те, як ростуть орхідеї… Вони ж зустрічаються і в Карпатах.. Вологий теплий клімат… Як в тропіках. Папороть.. коріння, порослі мохом… Волога, високі дерева. Це все я відчув, саме піднімаючись горою до Невицького замку.

Ужгородський замок теж прикольний, але мені здається йому дечого не вистачає… Треба подумати чого. Потенціал є, історія є, але туристів він не дуже вражає, порівняно з тим же Мукачівським замком. Більш за все мене вразив в Ужгороді музей народної архітектури. Схожий на Пирогове під Києвом, але… Не такий… По-перше там нема завалених і занедбаних будов як в Пирогові. По-друге, він меншою площею, але не кількістю споруд. Тобто вони розташовані поруч і не треба йти кілометр як у Пирогові, або наймати «авто потяг», що повезе за певним маршрутом. Хоча пройтись полем чи лісом, болотами це теж супер.. Всюди є свій кайф. Плюс в Ужгороді більше ніж у Пирогові живності серед хат: кури, кози, вівці тощо. Груши, яблуки тощо. Одним словом дуже раджу. Супер відчуття і враження.

Люди в Закарпатті сподобались. Ще раджу спробувати мінеральну воду… Не можу точно згадати джерело з якого ми пили. Але після цього… Я відчув, яка це велика різниця цієї мінеральної води з тою, яка продається у пляшках. Описати неможливо. Я навіть не думав, що мінеральна вода насправді така а не така як в пляшках. Ще дуже хотів би наступного разу побувати на озері Синевир. Кажуть класно, хоч купатись заборонено…

О, згадав, ще дуже раджу побувати в замку Шенборна в Мукачево. Потрясно. Радянська влада зробила там санаторій, але все ж він не втратив свого шарму. Особливо прикольний парк біля нього. Відпочиваєш душею й тілом. Чесно.. Просто хочеш залишитись там і нікуди не їхати… Клас. Замок більше не як фортеця, а як англійський заміський замок багатія.

Одним словом Закарпаття, це інший цікавий світ. Іноді не зовсім зрозумілий і близький, але українцю там варто побувати… 

А!!!! Ще ледь не забув. Коньяк. Ну як же ж Закарпаття і без того, щоб побувати в коньячному підвалі. Ми були в Королево. Там прямо в скелі видовбано грот, для коньячних спиртів. Там же випускають і коньяк. Річ цікава. Хоча якщо чесно мені чомусь більше припали до вподоби сухі і стриманні на смак коньяки південної України (Каховка). Закарпатський, принаймні, Королевський більш ароматний та багатший… Але від того … мені, як чоловіку… більш схожий на парфуми, а не на серйозне чоловіче пойло. Терпке і вистояне, скупе але міцне, дубове і коштовне.

Але все одно побувати в справжньому коньячному гроті, де і взимку і влітку одна температура (влітку там досить холодно, порівняно з оточуючим середовищем) це класно. Я після цього довго дивувався коньячному цеху Зеленого Гаю, що на Миколаївщині. Там діжки з коньяком тримаються просто в сараю. Тобто… Ну. Я не знаю, може там, щось і роблять для терморегуляції… Але я не помітив. Тобто діжки просто у великому сараї, де взимку мінус двадцять, а влітку плюс сорок. Не знаю.. Якось це… В закарпатському гроті все не так…

І ще. Теж ледь не забув. Обов'язково побувайте в «Деца у нотаря» біля Ужгорода. Прикольна установа. Залишаться приємні враження. Гарантовано. Відпочинете теж гарантовано. І сувеніри звідти будуть теж куди «ексклюзив ніші» ніж з замку. Гарантовано.