Аматорські мандри Україною. Нецензуровані нотатки туриста. Мандрівка четверта. Волинь.

Волинь. Що тут скажеш. Це не Карпати, не Підкарпаття і не Буковина і не Поділля. І не Закарпаття. Волинь специфічна. Я можу сказати, що мене особисто вразило небо. Якщо Карпати це гори, Підкарпаття та Буковина особливо, це дерева та волога, Закарпаття – це сонце, виноград і безмежна рівна рівнина як стіл. А Волинь це небо… болота і комарі… Але небо… Не знаю. Воно там таке величезне. Я не думав, що небо може бути маленьким чи великим… Але чомусь там воно мені здалось величезним. А комарі… Ну. Це якщо ви дійсно хочете зрозуміти, що таке Волинь, вам треба їхати на північ Волинської області. Наприклад, на Шацькі озера, але не обов’язково туди. Важливо, щоб ви відчули, що таке волинське болото. З телевізора болото завжди виглядає якось презирливо і безпомічно. Насправді справжнє болото це така ж стихія як і море. Не поважати його неможливо. Особливо коли був там і бачив всесилля цієї стихії над тобою. Щоб вижити там, ти не можеш не поважати болото. Слово втрачає принизливе значення, набуває такого ж значення як небо, море, ліс, ріка. Значення стихії, сили, природної сили. Це потрясно. Пертися в болото раджу дуже обережно і ніяк не самому. А краще взагалі не ходіть, а постійте хоча б поруч. Крикніть щось у болото… Ви не уявляєте яка там йде луна. В горах я такого не бачив, як на болоті. Це потрясно. А якщо ви ще приїдете туди коли там чорниця, то будете просто на сьомому небі. А якщо ще й потрапити на якесь волинське озеро, то я співчуваю усім, хто цього не відчув.

Тільки не їдьте на Світязь. Це помийка, гидотник баз відпочинку. Таких гидотників в Криму, на півдні України валом. Якщо хочете пити сечу, купатись в сечі, жити в «комфорті» та слухати попсу, дискотеки та бухати пиво вам сюди, або в Коблево на Миколаївщині. Але люди нормальні поїдуть на інше озеро. Раджу Пісочне чи якесь інше. Звичайно залежить від того чи ви на машині, чи з сімєю, дружиною, дітьми і так далі. Але в будь-якому випадку… Ну не знаю, що треба, щоб опуститись до Коблево чи Світязя. Хоча… якщо чесно то Світязь таке величезне, що якщо зайти з іншого боку, не з боку баз то там досить прикольно.

Я взагалі хотів перейти білоруський кордон, біля цих озер. Але… Не сталось. Прикордонники там ходять, але не часто. А Шацькі озера це прикольно. Якби весь світ рухнув, всі померли і я б лишився сам на землі… Не знаю.. Я б мабуть доживав би дні на одному з Шацьких озер… я навіть точно знаю де… Я ніде так не відпочивав душею як там.  Море це звичайно класно. Простір, сила моря, романтика… але… Я б не проміняв би ЦЕ ні на яке море… Не знаю, може мальдіви спробували б потягатись з деякими з цих озер, але мені важко порівняти за спокоєм у душі. На Мальдівах я не був…
На озерах, особливо в лісі море комарів. Просто МОРЕ. Раджу протикомарині спреї та одяг з довгими рукавами та шнанинами. Інакше - задовбаєтесь відганяти, крім того треба ж ще сидіти і їсти чорницю, а з комарами це справжнє випробування.

У Луцьку звичайно варто побувати в замку. Але лише з екскурсією, або під час якогось свята з реконструкцією і так далі. Особливо класно, якщо це свято на всю ніч. Враження зривають кришу. Що таке побачити як кується залізо під відкритим небом у замку вночі… А!!!! от і я про те…. А на гончарному крузі зліпити глечик… А побачити середньовічні танці, а самому взяти в них участь?  Ех… що тут казати….

Пам’ятайте, знову повторю, основне правило справжнього туриста, яке я зрозумів: важливо не побувати, важливо відчути. Відчути дух людей які там живуть, відчути коли цей дух з’єднується з духом тої природи, архітектури і все раптом здобуває голос, з’являється гармонія, єдина картина, частиною якої стаєш сам. Це і є туризм, а не катання на чотирьох колесах та клацання фотоапаратом. За цим краще злітати в Єгипет чи Париж чи Токіо. Хоча який сенс?…

Ще у Луцьку раджу побувати в парку, дійти до річки і скупатись. Сам парк… це .. Ну я не знаю.. Приємна і красива суміш болота і цивілізації… Від «болотистості» парк не втрачає цивілізованості та привабливості. Навіть навпаки. Якби це прибрати, осушити та посадити газон, який стригти все перетворилося  б на повний «отстой». А так.. Це дуже прикольно. Це по-волинськи. Дуже цікаво. Наприклад, гуляюча по парку-болоту чапля. Коли ви в дикій природі останній раз бачили чаплю? От і я про те.

Володимир. Місто якось розтягнуте надто. Мені так здалось. Галицькі міста якісь компактні. А волинські якісь широкі… Вразив особливо Володимирський собор. Він в тому вигляді, в якому його збудували тисячу років тому. Вражає. Дуже. В Києві є щось подібне (Здається Пятницька церква на Подолі), але не таких масштабів. Більше особливо у Володимирі я б нічого такого не радив би.

Одним словом, Волинь це щось. Я б хотів би побувати ще в Зимному і в глухих селах на болотах під білоруським кордоном. Але все одно я зрозумів, що Волинь це зовсім інший світ ніж все де я був раніше… І одне місце там точно те, де я б хотів би прожити все життя після кінця світу.