Якось їхав в маршрутці, зайшов хлопчина, заплатив за проїзд і я просто ненавмисно побачив, як він з сумом зазирає в свій гаманець, кладе гривню здачі а там або взагалі нічого нема, або якась ще одна гривня. І я помітив, що він не радісно сприйняв таку картину. Але я про інше. Справа в тому, що я зрадів мимовільно, невимушено, підсвідомо тому, що я багатше. Одразу мій внутрішній цензор мене присоромив, що я радію чиємусь горю. Але покопавшись в собі я зрозумів що радію не тому, що інший бідніший, а тому, що в мене не так погано як може бути. Тобто сенс не в іншому. Я не радію горю іншого. Це суто горе іншого мені воно майже байдуже. Мене не чіпає що комусь погано чи комусь добре. Тобто ми.... а може я, сприймаємо оточуючий світ виключно через власну призму своїх потреб. Тобто мене радує те, що мені добре і засмучує коли мені погано. І це нормально, нормальна психологічна реакція навіть на рівні тварин. Наявність поруч якогось прикладу, зразка кращої ситуації чи гіршої лише НАГАДУЄ мені про МІЙ власний стан - або такий який є не настільки поганим як міг бути або про кращий який міг би бути. Тобто за допомогою інших довколишніх прикладів я лише визначаю і оцінюю свій власний стан. В даному випадку матеріальний, але насправді я думаю що це стосується і нематеріальних речей.
Тобто мова тут не може йти про щось низьке і гидке - "злорадство" над іншим, бажання зла ближньому. Це чиста радість виключно за себе чи сум за себе. Інша справа певна психологічне єднання.
Якщо стан іншого гірший чи кращий ми відчуваємо що вони чужі. Тобто психологічно вони не наші, вони - не нашого стану. Вони або мають, вміють більше або менше. Тобто нас вони не зрозуміють, бо відчувають по іншому, бо знаходяться в іншій матеріальній чи нематеріальній реальності. В той же час, коли зустрічаються обидва невиліковно хворих, або наприклад, якби в мене так само як в хлопця було в гаманці - 2-3 гривні, я б психологічно перейнявся б співчуттям і якимось почуттям "близькості", "рідності"до цієї людини. Тобто спільна якась реальність зближує підсвідомо. Ця людина стає не настільки чужою (принаймні так здається), оскільки ти приблизно чи точно можеш відчути те, що відчуває він, оскільки бачиш що обидва перебуваєте в однаковій матеріальній чи нематеріальній реальності. Щось подібне відчувається в школі, тюрмі, армії, студентстві, товаристві анонімних алкоголиків, релігійних сектах та інших групах людей. Спільні цінності чи матеріальне оточення певним психологічним чином зближує і це в свою чергу сприяє таким почуттям як "співчуття", "розуміння", "взаємопідтримка".
Хоча підкреслю, що це лише сприяє, але не домінує. Оскільки можуть бути всередині групи між особами значно сильніші психологічні суперечності ніж чинник спільності ситуації. Наприклад, несумісність характерів, певні ситуації коли є можливість отримати певні привілеї у конкурентній боротьбі навіть в умовах зовні однакової для всіх системи та інше.
