Перша мудра думка

  Перша мудра думка.. Не витрачайте час на читання блогу-щоденника. Це просто марна трата часу.
   Міг би залізти в психологію і пояснити для чого такі як я пишуть блоги-щоденнники, блоги-звалища різного мотлоху, але воно Вам не треба. Ви все одно не повірите і будете сперечатись. А я не хочу нікого переконувати.
   Те, чому я пишу блог це зовсім не ознака психічного здоров'я. Це ознака невирішених проблем в реальному житті. Можливо, деякі з них вже давно перейшли в комплекси.. Кимось не почутий, кимось "отторгнутий", комусь не потрібний, кимось не оцінений... 
   Чимало хто думає, що він не такий. Але, насправді, часто якщо людина і не веде блог, або щоденник, не виливає свої комплекси і психологічні каліцтва у фізичних навантаженнях, мистецтві, плюшевому ведмедикові чи ще чомусь то "відриваєтся", робить "психологічні помийні ями" зі своїх дружин, чоловіків, дітей, батьків... Хоч це шкодить їм, але нам все одно. Хоч і нас це не лікує, а лише знімає симптоми. Наші психологічні каліцтва і комплекси лишаються з нами і зазвичай з дитинства.
   Може порівняно з іншими способами ведення подібних блогів і не найгірший спосіб зменшення симптомів "морального каліцтва"...
    А для чого читаєте Ви? Шукаєте чужу життєву мудрість чужого життя? Вірите в те, що вона Вам допоможе у Вашому житті? Це Ваше право.
   Скажу лише, що впевнений, що кращою альтернативою є зробити за цей час щось реально корисне. Винести власне сміття з власної хати, погратись з власною дитиною і навіть посидіти біля вікна і подумати про своє життя, зрештою, зробити по дому те, що давно слід зробити, але постійно відкладається. Коротше, щоб Ви не робили - це Ваш досвід, Ваші думки.
   А мій досвід, думки... Їх у світі мільярди і нікому (часто, нажаль, навіть самому власнику) вони не допомагають. Люди всі проходять СВІЙ шлях і чужий життєвий досвід тут слабкий порадник. Змиріться з тим, що давно зрозуміло людство: історія вчить лише тому, що ніколи нікого нічому не вчить... Так само і з думками інших людей... Я знаю, Ви зі мною не зовсім погоджуєтесь... Завжди є якесь "але"... Може й так. Кожен вирішує сам... Життя лише одне. Іншого - НЕ БУДЕ. Хоч, якщо Вам це неприємно, Ви можете вірити в що Вам заманеться.
   Але, не залежно від Вашої позиції, десь життя проїздить, проходить, пробігає, народжується та помирає. Поруч, мимо, не з нами, поки Ви сидите і читаєте ЦЕ.
    Я теж це розумію, поки пишу це. Але не можу стати краще.. Нема сил... Мені потрібен цей наркотик. Тут, на "дні", з бездушною клавіатурою стає легше, психологічно тепло і затишно.
   Буду записувати те, що мені здається мудрістю. Те, в чому переконався сам...