Вегетаріанство. Пояснення суті.

Вегетаріанство.... Що тут скажеш... Дебілізм, звичайно. Чистійшої води.

Втім проблема не в тому, що вегетаріанці ідіоти. Проблема в тому, що виявити цей ідіотизм не так просто, як для оточуючих так і для самого "носія". Справа в тому, що цей ідіотизм, як, зрештою, і чимало інших ідіотизмів, ховається за ширмою «позитивних» емоцій.

Якщо коротко, то емоції можуть бути як приємними для нас так і неприємними, але вони завжди - іраціональні, неусвідомлюванні. Тобто, в будь-якому випадку емоції не мають жодного зв’язку з адекватною реакцією на об’єктивну реальність. Емоції є лише фрагментарними психологічними реакціями на окремі чинники, а не на всю ситуацію. Якщо не бачити повної картини, то емоціональна реакція на окремий чинник швидше за все призведе до чогось поганого (мавпа яка полізла за бананом, не помічаючи, що поруч з бананом сидить лев). Втім іноді люди і бачать картину, розуміють, що емоції ведуть до поганого, але не вистачає сили волі, щоб вчинити наперекір емоціям. Наприклад, той же алкоголізм, наркоманія, переїдання, надмірне сидіння за комп'ютером чи телевізором.

З вегетаріанцями ситуація як з мавпою. Тобто, тут людина розумом не бачить всієї картини і не втямлює, що робить ідіотизм. Тому її воля спить. І править бал, як я сказав, окрема емоція дебільна і ідіотська в контексті доцільності реальної поведінки в реальній ситуації.

В чому полягає ця емоція, яка штовхає декого до "етичного" вегетаріанства? 

В людях є така якість, як відчуття власного фізичного болю. Більше того, коли боляче чи фізично страждає дехто з інших живих, в яких ми іноді можемо ідентифікувати певні процеси як "страждання", ми співчуваємо і інстинктивно бажаємо або щоб це "страждання" припинилось, або щоб ми не бачили його.

Не бачити страждання – гарний вихід. Наприклад, люди можуть бути такі "чуйні" до тварин, що й мураху не задавлять, бо будуть боятись, що їй буде боляче. Натомість, в них не так працює цей подразник, коли вони замовляють собі кота і платять іншому "нелюду", щоб той відрізав коту яйця чи, наприклад, висмикнув кігті. Часто ми навмисно уникаємо теленовин, оповідей чи якоїсь інформації про чиєсь страждання. При цьому, звичайно, в багатьох випадках ми можемо реально допомогти. Але навіщо? Витратити гривню, чи 5 хвилин часу на допомогу значно складніше для нас ніж не помітити "страждання", зробити вигляд, що не помітили, дати наказ психіці заблокувати, "проігнорувати" чиєсь горе.

Іноді люди припиняють "страждання", не замислюючись чи треба було це робити. Адже не завжди фізичні "страждання", "біль" є негативне явище, яке потребує припинення в реальному світі, а не в світі наших емоцій. Наприклад, коли необхідно робити боляче людині при лікуванні.

Крім того, щоб не бачити "страждання", припинити "страждання" (в незалежності від сенсу і ситуації) і є ще третій викривлений варіант, до якого штовхають емоції неконтрольовані здоровим глуздом. Це сам факт встановлення "страждання". Тобто наша психіка реагує лише на те, що вона сама малює на підставі нашого власного досвіду людей як "страждання".

Тобто, ми гадаємо, що відриваючи мурашці лапку, напевно їй боляче і вона кричить. Хоча, ні, ми не чуємо щоб вона кричала і кричати вона не може. Але ми думаємо, що їй хочеться кричати, бо ж їй має бути боляче, бо вона рухається, значить відчуває так як ми. От, наприклад, відриваючи квітці "голову", чи точніше її "цвіт" ми не фантазуємо, що квітка кричить бо їй боляче, ми взагалі не допускаємо, що рослинам боляче. Адже за нашою логікою боляче може бути лише тому, хто рухається, а не тому хто живий. Отже, якщо не рухаєшся в просторі значить тобі можна робити що завгодно, в тому числі вбивати і наша психіка не буде вважати що живе "страждає".

Або, наприклад, мікроби. Так, багато з них корисні і гарні, але ми кипятимо воду (для чаю чи в супі)  і вбиваємо їх. І хоч вони живі і рухаються і гинуть і в нашому розумінні "кричать" як і мурашка, але ми цього не бачимо, а отже не сприймаємо, що ці живі "страждають" і не "співчуваємо". Натомість, якщо будуть живою варити собаку щоб зїсти і вона буде волати і барахтатись, ми чомусь будемо прагнути припинити це "негуманне" поводження з твариною маючи на увазі гибель лише виключно собаки, але не тих тварин - мікроорганізмів, блох, які живуть на цій на собаці і яких ми не бачимо і не чуємо (хоч і знаємо про їх існування).

Тобто наше "співчуття" і наше бачення "страждання" винятково деформоване і нелогічне. Воно не має ніякого відношення до реальності, реальних страждань чи не страждань. Це наш віртуальний світ, який не має ніякого відношення до справжнього. Проблема в тому, що чимало людей через слабкість розуму не здатні цього зрозуміти.

Насправді, реальний світ, реальне існування природи, біологічних видів в ній не має ніякого відношення до гуманізму, людської етики, чи людського сприйняття болю чи нашим уявленням про фізичні страждання.

Власне кажучи і механізм відновлення енергії у живих (не важливо тварин чи рослин і якого розміру і способу пересування), який в той чи інший спосіб можна ідентифікувати як "їда" теж не має ніякого відношення до того ж гуманізму чи людської етики. Саме тому, все живе, споживаючи щось і "не розуміючи" цього, насправді, в реальності вчиняє більш вірно та адекватно щодо реального світу ніж деякі "етичні" люди. Нам, людям, дано право "усвідомлювати", "осягати" світ, бачити його абстрактно, малювати його як певну картину суто за нашим баченням і це право у слабких розумом робить їм "ведмежу послугу" внаслідок чого, наприклад, як у вегетаріанців, споживання їжі стає відірваним від реального значення цього процесу для живих організмів. Їда стає або моральною, або неморальною, етичною чи неетичною, гуманною чи негуманною...

Що і є повним дебілізмом, не усвідомлюваним самими вегетаріанцями.

    І ще дещо. Хоч це і не стосується вегетаріанства. Деякі ідіоти прагнуть, так би мовити, жити в "гармонії з природою". Поясніть цим дебілам, що ніякої природи вже нема. Точніше, ті, хто живуть в "цивілізації" давно вже природу не бачили. Те, що нас оточує це переважно наші творіння. Творіння людей. Так само як держава, релігія, демократія, телефони чи олівець. Нічого подібного в природі не існує. Невже вони думають, що такі тюльпани ростуть в природі, чи такі курки чи корови бігають в природі, чи такі яблуки ростуть чи пшениця? Нічого подібного в природі нема. Ви коли не будь бачили справжній кавун? Такий як він є в природі? У Франса Снейдерса (17 століття) є картина "Продуктова лавка". Так от там внизу такий зелений, розрізаний з білою мякоттю. Отакими були кавуни 4 століття тому. А взагалі, в Африці, вони ще більш несхожі. Але- ГАРМОНІЙНІ, природні.
     Ще раз кажу, природні види або повністю знищені, або знаходяться в зоопарках чи заповідниках. Все решта - це переважно людські винаходи. Наприклад в плані їжі, винайдені нами як шляхом насильної і цілеспрямованої зміни властивостей живого через селекцію, або через генну інженерію. Різниці тут нема. Принаймні етичної (хіба що в хворих головах). Це все - насилля над природою. В природі такі рослини і тварини не живуть. Ми їх вигадали. Не для природи, а для себе, під свої потреби, а не природні. По своєму, чим менше природи довкола тим більше гармонії для людини наступає (але звичайно, не природної і не для природи). Бо ще раз повторюю, ми вже давно живемо не за природними законами, їмо не природну їжу, одягаємо не природну одіж (якщо така взагалі може бути "природною"), п'ємо не природну воду і так далі. Бути у відносній гармонії з природою можна лише на безлюдному острові, або десь в лісах Амазонки, подалі від рослинних, соціальних, тваринних, технічних, політичних, релігійних, лікарських, санітарних та інших винаходів людини. Тварина в заповідному лісі живе в гармонії. А людина, в місті, яка спить на ліжку з простинями випраними та попрасованими, їсть їжу, куплену в магазині і насипану виделкою в тарілку, яка одягається та користується будь-якими технічними винаходами може бути в гармонії з ким завгодно, але виключно тільки не з природою!

Посилання на картину Снейдерса

http://www.artniderland.ru/f-snyders/e18market1.php