Буду поповнювати цю сторінку з моїх спостережень та того до чого я дійшов виховуючи 3 дітей.
Звичайно хваліть... Ніколи просто так. Любити ви маєте БЕЗ умови. А от хвалити - лише за УМОВИ. Але якщо хоч мінімальна така умова є - похваліть щедро!
Ніколи не слід порівнювати власну дитину з іншими при дитині: "А от Вася..."
З іграшками все дуже просто - хто перший взяв іграшку той і грається. Іншому в сімї заборонено відбирати силою. Може лише попросити.
Дитину треба пробачати. Навіть якщо дитина винна треба максимально показувати що ти налаштований на її пробачення, що ти співчуваєш їй і можеш не за кожний поганий вчинок покарати мімікою, словом чи дією. Дитина завжди буде помилятись, але ми не маємо права бути роботами поруч з нею і карати завжди коли дитина на це заслужила. Так, дитина заслужила, але давати їй те, на що вона заслужила слід далеко не завжди. Дитина має відчувати що ви не життя, не бог і не вселенська справедливість, а Батько чи Мати, які її люблять. Хоча і ослу ясно що це не має переростати у вседозволеність і коли дитина вам на голову сідає а ви все усміхаєтесь. Ні, ви з дитиною НЕ ДРУЗІ і не КОХАНЦІ, ви - батьки, вона - дитина. Ви - виховуєте, вона - слухається. Відносини можуть бути лише такі. Інша справа що ви при цьому її ще й любите і ця любов проявляється багатьма способами в тому числі тому, який я описав вище.
