Спогади

     Колись чув таку фразу "краще жаліти про те, що зробив, ніж про те, що не зробив". Це просто лайно, яке гарно звучить. От і все. Насамперед, що таке "краще"? Це що психологічно комфортніше? Так я вам скажу таке. Те, про що ми жаліємо (тобто вважаємо, що це було невірне рішення) і вже зроблено часто може мати не просто психологічно відтінок суму, а може мати конкретно ознаки болю. Морального, психологічного болю. Бо це вже трапилось і вже нічого не зміниш. Це кінець. Безвиходь. Минулого не повернеш і шкода нанесена невірним рішенням вже трапилась, вона відома. Тобто це факт. І біль буде завжди.

     А те, що не зробив в абсолютній більшості випадків "жалю" не може нести такої психологічної небезпеки болю, оскільки завжди лишається доля невідомості при фантазіях: "от треба було б зробити інакше" , "якби я вчинив інакше". Тобто ці фантазії-варіанти є лише нашим припущенням того, що при іншому рішенні наслідки були б краще. Але ми цього НЕ ЗНАЄМО. Ми лише - передбачаємо. А це зовсім інша психологічна фігня.

    Тому, звичайно, фантазувати і передбачати про те що не зробив значно безпечніше для усіх ніж "ламати дрова" і потім страждати від спогадів (в кращому випадку), або і страждати інакше, а той і не лише самому а й іншим людям.
    Від нашого ненародження на цей світ може хтось би постраждав, а може й ні, це невідомо. А від нашого народження однозначно постраждала не одна людина. Таке життя. Так, що слід бути дуже обережним з тим, що робиш, якщо вже народився, а не нестись куди завгодно випучив очі.