В чому сенс життя

    Чимало хто, особливо в юності задається питанням в чому сенс життя? Насправді питання доволі ідіотське з тих причин, що життя не є вчинок. Тобто життя це не є вибір. Ніхто не вирішує народжуватись чи не народжуватись. Деякі ідіоти звичайно можуть самі припинити своє життя, проте тоді йдеться не про вибір життя чи не життя, а лише про вибір відмови від життя. Тобто відмови від того що тобі дали не питаючи тебе. Відмови від того вибору, який не обирається. Тобто насправді це не є вибір життя.
      Людина як і усі інші живі істоти не вибирає життя. Все живе лише живе, оскільки це не вибір тих, хто живе. Так влаштований світ. І тут не має принципового значення чи це правила Бога чи правила природи чи ще щось. Життя як і нежиття (тобто неживі речі) це данність, яку ми не можемо змінити. Власне кажучи, тому швидше за все, ні в неживому ні серед живого ніколи не постає питання про "сенс" нежиття чи життя. Все просто існує в такому вигляді в якому має існувати на даний час. Чому з'явилось життя і коли воно зникне не нам вирішувати. Але людині дана певна здатність до абстрактного мислення. Це нам подобається і часто ми цим бавимось щоб задавати абсолютно різні питання. Зрозуміло що частина з них є доволі примітивними і безглуздими. А ще більш примітивними і безглуздими зазвичай є наші відповіді на ці питання. До таких "слизьких" питань відноситься питання про сенс життя.

    Зазвичай, як я вже казав, люблять ним перейматись підлітки. Часто їм здається що люди це якісь істоти, які в плані життя чимось відрізняються від інших живих істот. Тобто підлітки вважають, що життя людини важить більше ніж життя глиста. Що значить "важить" вони точно не знають, але їм чомусь здається що життя глиста "не цікаве" і "порожнє" на відміну від життя людини і що життя людини якесь "святе" та окрилене неземним сенсом, на відміну від життя глиста. Саме тому вони впадають в ідіотські пошуки "високого" сенсу лише суто людського життя, а ще точніше свого власного (бо зазвичай підлітки скажено егоцентричні).

    Реальність звичайно не має нічого спільного з людськими емоціями та уявою. Принаймні в абсолютній переважній більшості випадків. Реальність полягає не лише в тому, що не ми створили матерію неживу і живу і воно просто існує незалежно від нашої волі. А й в тому, що живе від неживого  відрізняє лише одне - здатність до репродукції. Живе на відміну від неживого може "мати дітей". Це і є головна ознака живого. Саме це і є якщо можна так сказати "сенсом" життя. Тобто сенс неживого це є саме неживе, сенс живого це і є живе. Грубо кажучи ці сенси в нашому уявленні фактично не існують, оскільки нам здається, що це не сенс живому бути живим а неживому неживим. Хоча поза всяким сумнівом те, що створило всю матерію, час, простір, і життя зробило це з певним наміром.
     Але тут слід чітко розуміти що не з нашими курячими мізками прагнути зрозуміти ці наміри і пробувати запихнути їх в значення "сенс". Для того хто створив усе людська логіка, порядок - причина-наслідок можуть не мати або жодного значення, або мати абсолютно не людське значення. Для того хто створив усе нема законів фізики, хімії, часу, еволюції чи ще якихось суто наших понять. Тобто всі ці поняття, це поняття нашого світу. Всі ці правила існують в нашому, створеному кимось світі. Але чи існують також  ці самі поняття для того хто створив цей світ і ці поняття. Я дуже сумніваюсь. В будь-якому випадку ми цього ніяк не можемо знати. Тому шукати "сенс" матерії, живій чи неживій ми ніяк не можемо бо ми самі в цій, створеній кимось системі координат. Ми лише можемо казати про користь і спосіб використання людьми живої чи неживої матерії. Це все що ми можемо.

    Нема ніякого "сенсу" в світі, в матерії, в житті. Сенсу в людському розумінні за людською логікою в її просторово-часовому вимірі.

    Те, що ми називаємо "сенс" життя і є саме життя. Тобто "природа", "властивість", "головна ознака" життя це і є саме життя, тобто здатність до репродукції. І в цьому плані ніякої відмінності у життя глиста та людини не існує. Жодне життя не є "вищим" чи "нижчим", з "сенсом" чи "без сенсу", з "низьким сенсом" чи "високим сенсом". Життя або є або нема. І якщо окремий живий організм мав потомство, забезпечив можливості виживання потомству, для відповідної репродукції цього потомства надалі, то в цьому значенні умовно можна сказати, що життя окремої живої істоти мало "сенс". При цьому навіть якщо істота жива не мала потомства але допомогла іншим живим в їх існуванні і їх репродукції то в цьому випадку також її життя не набуває "сенсу". Сенс є лише в житті, тобто в репродукції. І тут нема місця моралі, чи якимось "високим" ідеям. Такий закон, порядок усього живого. Не нами придуманий. Придумують лише люди собі "високі" цілі, сенси і мрії про те, що їх життя "для чогось звище" важить більше ніж життя глиста. Це лише людські теорії, які ми собі придумуємо і цим тішимось на відміну від глиста, який живе точно таким самим життям як ми. Хоч ми і вважаємо що його життя "нецікаве" та варте значно менше ніж наше бо він не читав Біблії, або не "кохав".

     Нема сенсу в житті крім репродукції, тобто самого життя. Все інше - фантазії лише одного з виду живих - людини.