Дитина і усвідомлення смерті

Моєму сину було 3,5 роки коли він усвідомив що помре. 

Звичайно абсолютно не логічно дитину якось уберігати від подібного усвідомлення. Воно приходить тоді, коли розум дитини здатний це усвідомити. Без нашого втручання. Інша справа ми, як дорослі, маємо цей процес супроводити поясненням і психологічною допомогою в адаптації до цієї усвідомленої реальності. 

Син постійно стикався в книжках і житті зі смертю. Наприклад, в книжці намальований скелет динозавра... Треба пояснити що це, пояснити що значить динозавр помер, що значить лишились кістки. Наприклад, хтось на вулиці наступив на жучка і він валяється мертвий, роздавлений. Син питає. Треба правдиво і доходчиво пояснити. В книжці намальовані воїни, меч. Син питає а коли бють мечем боляче? Треба все пояснювати.

Маса ситуацій в казках торкається смерті. Фраза "в тебе був дідусь" чи "бабуся" теж пов'язана з питанням: "а де вони зараз" і так далі.

Звичайно не слід поспішати. Пояснювати але не лякати. Усвідомлення реальності і поняття смерті прийде само коли розум здатний буде це усвідомити... В принципі я це вже писав. 

Син трохи поплакав. Боявся. Я пояснив йому лагідно і спокійно, що це природній процес. Усе живе на світі обов'язково колись народжується, росте і колись помирає. Не помирає і не народжується лише неживе. Але щоб він не переживав бо люди ростуть дуже довго і він дуже довго буде ходити в дитсадок, потім до школи, потім колись виросте, стане великим як тато, одружиться, в нього будуть свої діти, він буде ходити на роботу, потім колись дуже дуже не скоро стане стареньким як дідусь чи бабуся... і тоді колись колись дуже не скоро помре. Треба акцентувати на тому, що зараз йому боятися зовсім не треба і попереду дуже дуже довге життя.
Звичайно, в реальності ніхто не знає скільки він проживе. Але переконаний для психіки дитини такі реалістичні подробиці не обов'язкові при першому поясненні усвідомленої власної смерті. Завданні батьків при усвідомленні дитиною власної смерті просто спокійно пояснити порядок речей і заспокоїти. А це можна зробити лише переконанням, що він не повинен боятись своєї смерті як БЛИЗЬКОЇ поганої події, що вона так далеко, що її можна не боятись. І саме тому життєві нюанси про те, що діти теж помирають в цей момент не потрібні і дуже небезпечні.

Син в цілому легко переніс. Доволі швидко (пару хвилин) заспокоївся. І тепер знає, що всі помруть, але сам не переживає бо це для нього геть в НЕОБОЗРИМОМУ та неосяжному розумом майбутньому.