Як спати спокійно з немовлям?

   Напишу коротко бо нема часу. Втомився, хочу спати. Скажімо так... Десь до 6 місяців ви можете обходитись засинанням при маминій груді (наприклад, після годування) або на руках... Я знаю, що, можливо, в книжках іноді пишуть не так, але якщо дитина без цього істерить, то в такому маленькому віці краще поберегти нерви і сили усіх.
   Засинанням, але не спанням! Можливо, в когось все дещо інакше. Але суть така. Рано чи пізно, а я гадаю, що вже приблизно к 1 року ваша дитина вже має вміти засинати сама. Без груді, мами та інших танців з бубнами. Тобто бажано вже на цей час вирішити це питання, оскільки просто самі собі на голову клопоту наберете. І дитині також. Одним словом. Десь читав геніальний список чого не можна робити з немовлям. Я його, нажаль, не пам'ятаю. Але однозначно переконаний в одному - не можна брати дитину до себе в ліжко. В принципі в тому списку цей пункт був. Можна, але як крайній виняток.
    Ну і основне - дитина має засинати САМА в АБСОЛЮТНІЙ ТЕМРЯВІ І В АБСОЛЮТНІЙ ТИШІ. Сенс до дебілізму простий. Дитина має засинати в тих умовах, в яких вона буде спати чи, наприклад, просинатись. Вночі ж не буде у дитини ні світла ні звуків. Буде гробова тиша. Так от ця темна тиша і самотність не має шокувати дитину. Навпаки саме такий стан є природнім не лише для сну дитини, а й взагалі для людського сну. Так, що не робіть з дитини урода - природа про все вже подбала мільярди років тому до нас, ідіотів.

    Єдине що ще можу сказати. Більшість мабуть ламає дрова. Тобто спочатку так жалко дитятко, що її сон прив'язується до чогось неприроднього (наявності мами, звуків, освітлення, колисання і так далі). Шкідливість захоплення колисанням - окрема пісня. А потім... Починаються спроби повернутись до природи обличчям і привчання дитини до спання в темряві, тиші і самотності. І тут дитина починає протестувати, а батьки відчувають себе тиранами.

   Однозначно можу сказати таке - не зупиняйтесь. Чим швидше і впевненіше ви пройдете цю фазу - тим краще для дитини. В принципі дитина звикне до природніх умов десь за декілька днів. Нічого страшного якщо вона пару годин поплаче. Наступного разу це може зайняти півтори, а наступного може бути і взагалі 20 хвилин. Зрештою ви прийдете до здорового нічного сну як дитини так і вашого. Не мені вам пояснювати що таке здорові нерви батьків.

   Ще два моменти. По-перше, на початку, особливо до року, може бути потреба в тому, щоб дитина бачила чи чула що мама в кімнаті. Тобто, що дитину не покинули, але мама не збирається брати її на руки. Дитина має з одного боку в перехідний період відчути, що вона не сама, а з іншого боку чітко зрозуміти, що плачем вона мамині руки не поверне і не доможеться свого. Лягаєте чи сідаєте в тій же кімнаті де і дитина і "ноль на масу" на крики. Можна лише щось заспокійливе іноді казати.

   І по-друге, бажано все ж щоб ліжко було для спання, а не для цілодобового перебування, ігр тощо. Але тут вже в кого які умови.

   В принципі нічого складного. Найстрашніше перебороти мамину ідіотську впевненість, що вона знає свою дитину, краще за всіх, включаючи природу. Мамина любов часто більше калічить ніж реально готує дитину до реального світу. Мами часто навпаки намагаються скалічити дитину випустивши її неадаптованою до світу, огородити дитину від світу, аж до смерті в старості дитини. Щоб вона завжди лишалась маленькою і під маминим захистом. В цьому випадку така материнська опіка і любов - чисте зло в його наймерзеннішому вигляді, бо робиться під прикриттям "добра та любові".