Те, що зрозумів під 40 років. Всі плани людини і її зусилля це все не має значення. Тобто це все безглуздо, все марно. Я маю на увазі. Щоб людина не робила це не має ніякого значення. Навіть не зовсім так.... Як би вам пояснити... Тобто людина нічим не керує. Тобто всі людські плани і зусилля, результати - це ілюзія, якою лише сама людина себе певний час тішить. Насправді ми нічого не вирішуємо, жодних цілей не досягаємо і в жодному плані не можемо оцінити досягли ми чогось чи втратили. Всі наші оцінки - брехня самому собі. Не більше. Все вирішує Бог, або інша якась сила, інші якісь логіки, закони... Спробую ще детальніше пояснити... Тобто людина може хотіти чогось, прагнути, наприклад в карєрі. А через 20 років зрозуміти що це все фігня і насправді цінне вона пропустила. Людина може прагнути мати багато дітей, але всі вони можуть загинути одразу в катастрофі. Людина може робити багато чого для свого здоровя але в один момент навіть молода може впасти мертва від тромбу чи згаснути від раку чи ще щось... Можна щось робити і думати що ти робиш щось гарно, для когось... Але насправді згодом виявиться що ти робив зло, чистісіньке і людина від твоїх дій лише постраждала.... Один може прагнути, прагнути і не досягнути, інший може і пальцем не поворухнути і мати. При цьому перший може подумати що йому не пощастило, а другий - що йому пощастило, Але як може виявитись все навпаки.
Тобто життя це такий калейдоскоп де від людини АБСОЛЮТНО нічого не залежить. Всі наші дії і наслідки, те як ми їх оцінюємо - це правильно а це неправильно, так я отримаю вигоду а так ні - ілюзія. Все в житті зовсім відбувається не за нашою логікою, планами і діями.
Якщо спробувати ще більш дохідливо пояснити... Це нагадує равликів після дощу. Вони всі кудись повзуть. і кожен думає що він робить вірно, або не вірно. Але в підсумку хтось виповзає на дорогу і його затоптують. Але РАВЛИКИ ніяк не можуть оцінити і здогадатись де їх затопчуть а де ні. Це абсолютно не в їх полі зору бачення. Все що вони можуть - повзти або не повзти. Хоча й це нічого за великим рахунком для них не вирішує. Успіх (їжа, тривале життя, здоровя) приходить не від їх бажання чи зусиль.
Дехто щоправда дебільно жене від себе такі висновки бо йому здається що тоді все втрачає сенс. І саме життя. Насправді це дебільна логіка. Равлики рухаються не задумуючись над сенсом і не ставлячи мету. Точніше, нам треба жити просто щось роблячи, плануючи, працюючи, кохаючи, але без сподівання на те, що те що ми робимо це вірно чи правильно. Просто треба повзти як равлики, бо це ЖИТТЯ, інакше не вийде. Але при цьому, десь механічному русі, неприпустимо оцінювати його. Інакше буде обман самого себе. Просто тупо треба радіти кожній секунді і тим умовам які є в цю секунду. Тобто тебе "не задавили" зараз і радієш. А не тому, що ти кудись доповзеш і отримаєш "результат". Тобто НЕ МОЖНА ЖИТИ ЗАРАДИ РЕЗУЛЬТАТУ в майбутньому. Не буде ніяких результатів, а якщо і будуть то не завдяки вашим зусиллям. І не факт що вони будуть гарні, навіть якщо спочатку так здасться і навпаки. Одним словом можна жити лише ЗАРАЗ, заради зараз. Тобто коли йдете в магазин за хлібом. Це не факт що ви дійдете і не факт що ви купите хліб. А якщо ви купите хліб не факт, що це гарно для вас, навіть якщо вам так і здається.
Тобто слід радіти самим секундам і миттєвостям коли ви йдете за хлібом а не процесу як шляху досягнення чогось. Ще раз повторю людина нічого не планує і нічого не досягає. Якщо щось вийшло так як вона планувала, то точно не через її зусилля.
Саме цікаво що я пишучи це, не намагаюсь нікого переконати. Тобто мені глибоко начхати зрозуміє хтось те про що я говорю чи ні. Я навіть не впевнений що в мене вдалось пояснити цю тонку межу між потребою жити і неможливістю власної оцінки та планування життя. Наприклад, ми насправді маємо планувати, але маємо і розуміти що наш план це як папірець, не більше. В реальності життя може підтерти ним попу а може зробити літачок а може спалити... Тобто не ми розпоряджаємось нашими планами. Ми просто як сліпі ягнята, як равлики після дощу... Не буде ПОТІМ. Є лише ЗАРАЗ.
Скільки написав а зрештою зрозумів що напевно не зміг пояснити. Це напевно можна лише відчути... Шкода.
