Про великі різниці та неминучість

    На власному досвіді переконався в чергових двох банальщинах. Правда це було вже досить давно. Але, як то кажуть, запам'ятав на все життя.

    По-перше. Дівчина в школі, навіть в одинадцятому класі, і дівчина на першому курсі вузу це дві великі різниці. Ще більша різниця це перший курс та останній. А ще більші дві різниці це дівчина на 5 курсі та та, яка закінчила вуз і пішла працювати. Це взагалі небо і земля. В переважній більшості, хоча трапляються і винятки.

    Це я кажу для тих, хто насамперед дивиться на них як на жінок, на тих, з ким зв'язати життя чи якісь стосунки. Тобто, одна справа зустрічатись в школі і зовсім інша "петрушка" зустрічатись зі студенткою і взагалі інший рівень зустрічатись з тою, хто вже випустився.

   Зі школяркою зустрічатись для серйозних ставок - це вхолосту. Це просто досвід перших контактів. Порожній як для чогось серйозного. Тому і випадки щасливих шлюбів зі школи мізерний. А якщо хтось з молодих зустрічається з такою і думає що він виняток - повний ідіот, якому мізки залили гормони (хоча може це і є визначення підлітка).

   З першокурсницею можна зустрічатись для першого сексу. Не більше. Зазвичай. Дівчата тоді в захваті що вже "дорослі" і можуть робити що хочуть.

  А от старшокурсниця, це вже "приціл" і заявка. Хоча вона все одно має пройти дуже серйозне випробування випуском і подальшим життям, перед тим як у щось втілитись.

  А зустрічатись з випускницею, яка вже працює. О! Це саме те що треба. Це вже по суті "вєрняк". Тобто якщо "загориться", то велика ймовірність, що виросте як мінімум в шлюб, а як максимум - купу дітей, онуків, щастя, відчуття, що життя пройшло не марно й іншу лобудєнь.

Це мабуть кращий період для серйозного "полювання" - четвертий, п'ятий курс вузу та два-три, п'ять років після того, як дівчина закінчила вуз. Далі - всі красуні, добрі, гарні, з почуттям гумору, терплячі і так далі вже розібрані іншими мисливцями і доведеться чекати, або поки в когось не вийде і нам дістанеться спроба номер два (не виключено, що вже з дитиною), або брати те, що не захотіли інші з очевидних причин... 

   І по-друге. Брехня, що не має значення "цивільний" шлюб чи офіційний розпис. Має величезне. По суті це теж різні рівні внутрішнього відчуття і стосунків. Не всі це витримують. Але ті хто витримують і зріло проходять цю трансформацію, можуть розраховувати на наступний рівень (подумалось - це як у комп'ютерній грі).

   А наступний рівень найскладніший, але і найбонуснішиий. Коротше, все як у житті, за все треба платити, але і призи відповідні. На шару лише сир в мишоловці. Нажаль.

    Так от наступний рівень це - ДІТИ.

   Цей рівень вже вищий пілотаж для будь-яких стосунків. Зазвичай, ті хто не в шлюбі (наприклад сопливі студенти, або просто любителі потрахатись) на цьому рівні стрімко пікірують вниз і завалюють усю ситуацію. Зрештою погано стає усім, особливо дітям, які ніяк не винні, що деякі моральні уроди вирішили погратись з дорослими іграшками. І навіть ті, хто вже "догрався" до рівня "шлюб"... Для них теж діти це випробування. Не всі до цього дозрівають. Дехто намагається гальмувати, відмовлятись від дітей. Іноді це працює на певний час, але такий шлюб все одно приречений. Навіть, якщо партнери обидва "за" (просто це - розвал, розчарування, відчай - трапиться пізніше). А якщо один "за", а один "проти" (навіть приховано), то це теж капець. І хай допоможе їм господь.

   Коли ж обидва більш-менш дозріли, то все одно дитина не лише дає додатково навантаження на психіку, забирає вільний час та інші ресурси, а й взагалі повністю, АБСОЛЮТНО міняє взаємовіносини в сім'ї, в шлюбі.

  Коротше сім'ї, які не мають дітей і які мають, це чергові величезні різниці.

  І ще про дещо в цьому ключі.
  Виявилось, що тут нічого не зробиш... Психічна зрілість розвивається. Зазвичай психіка поступово з відповідним віком має бути готова до переходу на наступний етап... І ті, хто не дозрів...
  Виявилось, що еволюції насрати на те, що ти не дозрів. Тут нема якогось плюралізму, якогось багатомаїття, чи інщої пурги, якою іноді тішить себе молодь, типу, що можна лишатись самим собою, вічно молодим щасливим студентом-холостяком, що живе в своє задоволення за своїми власними правилами. Ні. Не можна.
   Вся ця пурга в якій жили наші предки, ми чи будуть жити наші нащадки вимагають певного стандарту розвитку людини в певному віці.

     На цих рівнях можна бути щасливим, лише тоді, коли вік твій відповідає цим рівням. В тому числі вік тих, хто тебе оточує. Як тільки треба, ТРЕБА вже переходити на наступний етап, то в тебе нема вибору. Якщо, звичайно, ти хочеш себе почувати, як-то кажуть, "сухо і кофортно". Можна звичайно залишитись на попередньому рівні. ОДНОЗНАЧНО можна, але це так само однозначно, як і те, що щастя там не буде.

   Зелені ідіоти можуть з цим сперечатись. Мені начхати. Я і сам би може хотів би щоб це була брехня. Але цей світ придумав не я і закони тут в усі часи і всюди однакові. Це стандартні закони життя і нажаль чи на щастя вся людська еволюція, техніка і "комфорт" не можуть це змінити. Ми завжди є лише частиною величезної вічної (відносно) біологічної системи чи процесу під назвою життя і не можемо міняти фундаментальні правила, лише дрібні нюанси. Лише іноді, для декого, складається ілюзія, що можна зупинити час і змінити правила і стандарти життя. Насправді це самообман, який рано чи пізно боляче виявиться. А може і вб'є.
   Все рано чи пізно стає на свої місця.