Бог є

   Чи варто тут щось писати... Стопудово що ні.. І навіть не тому, що це якесь дискусійне питання...

    Просто це безглуздо, бо я знаю це стовідсотково.

   Бог, чи щось всесильне над усім є. Це я ЗНАЮ на тисячу відсотків. Я не знаю його правил і мети...Знаю лише те, що воно якимось чином розуміє що таке добро і що таке зло і воно стоїть на стороні добра. І ще воно може все. 

   Нема сенсу питати як я це знаю...

  В принципі мені навіть страшно було б в це вірити... Вірити, це значить сумніватись, просто фанатично відкидати інші варіанти. Але теоретично їх допускати. Знання не таке. Воно, нажаль, не допускає навіть теоретично іншого... Воно як неминучість, в ньому не можна разувіритись чи втратити як віру... Знання або маєш, або ні... А якщо вже знаєш... Байдуже як ти ставишся до об'єкту знання. Ти просто не можеш цього змінити і все...

Не вірте мені, що бог є... Не вірте, бо я не хочу щоб у бога вірили, чи щоб вірили мені... Ні... Це просто запис про моє знання. І я не можу його передати нікому, це знання. Ймовірно воно дається за якимось планом саме цією субстанцією, яку ми називаємо богом.

   Кому і яким чином, коли - я не знаю. 

   Власне, мене це знання не гнітить сильно. Трохи, звичайно, зникла певна загадка, але все одно особисто для мене не ясно багато що. Для чого все це, я маю на увазі взагалі існування і живого і неживого, для чого всесвіт? В чому сенс і мета?

   Цікаво, що було б якби я знав відповідь на це витання. Не вірив, а саме знав точно. Може тоді б стало не цікаво жити?

   Не знаю. Але знаю точно, що ця істота, чи ця (це, щось) не дало мені такого знання.

  Я звичайно можу сам щось вигадати, але навіщо?

   При цьому я так і не знаю, що трапляється з нами, з усіма живими після смерті. Не знаю. Тобто не знаю точно чи є щось таке, під назвою душа. Підозри є, але це не знання. Не таке знання як те, що Бог є.

  Отаке кіно, малята...