четвер, 26 січня 2012 р.

Хто ми?

     Хто ми?.... Ніколи не думали про те, що ми - переможці? Точніше, ми - нащадки переможців. Мільярди років життя боролось за виживання, перша клітинка колись розділилась в океані і ця клітина є наш предок. Потім, мільярди років тривала еволюція, в якій слабкі вибували, глухі гілки списувались і відходили у небуття. Вижили лише ми.
     Зрештою, серед найсильніших з'явилась людина. Серед людей пройшли теж мільйони років еволюції де слабкі, невдахи, ліниві, тупі чи ще якісь непристосовані не вижили, не лишили нащадків і так далі.
     Потім наступила ера цивілізації, значно більшу вагу для передачі своїх генів стали грати розум, хитрість, відвага, талант та інші критерії. Поступово фізична сила все більше поступалась місцем іншим показникам. Але все одно вона й досі багато важить. Але весь цей час ми були нащадками переможців. Серед нас нема жодного, ЖОДНОГО нащадка невдах, слабаків чи ще якихось уродів які не вийшли в цій гонці переможцями. Людство гнобило вбивць, ліниві не наживали нічого, за немічних, тупих, скупих не виходили заміж найкращі самки, тобто наші предки-жінки. Ми - продукт лише переможців. ЛИШЕ ПЕРЕМОЖЦІВ. Наші гени це вінець еволюції на цьому етапі.
    Ні, звичайно завжди трапляються випадковості, коли наприклад в битві випадково серед виживших може опинитись слабак, або ще щось... Але ці випадковості і ймовірність таких винятків знищуються дуже легко протягом навіть одного життя, коли йде подальший постійний відбір. Завжди щастити не може... Такий закон. А протягом поколінь... Тут не місце випадковостям, які не ведуть до перемоги. Природний відбір еволюції тут безапеляційний.
    Зараз теж триває еволюція. Європейці більше стають закохані у добробут і потенція життя зменшується. Вони менше передають генів. Не виключаю, що життя зрештою прибере європейців з еволюції та історії людства. А може й ні...
    Принаймні точно сенс життя не в тому як жити, а в тому, щоб жити. Це єдиний сенс усього життя.
    І саме життя це єдине, що має сенс. Крім, мабуть, Бога. В нього теж, мабуть, є якийсь план, мета. Але мета життя - саме життя, продовження його. Це єдиний сенс рослин, тварин, людей і всього живого будь-де, будь-коли.
   Ті інфантильні підлітки чи застрягші на дитинстві романтики-дорослі, які не розуміють цього і думають що вони "обрані" і світ крутиться для них, щоб вони жили весело і "прикольно", це глухі гілки. Просто ідіоти, які не залишать потомство, або потомство яких буде таке нечисельне, що швидше за все попаде в ймовірність бути вбитим, збитим машиною, вмерлим від хвороби молодим чи ще щось і зрештою ця лінія відімре. А переможці підуть далі. Переможці обов'язково підуть. Переможці обов'язково будуть, навіть, якщо це будуть не люди взагалі. Життю завжди було насрати на романтику і той сенс життя про який марять деякі інфантильні невдахи. Еволюція, життя була до нас, людей, і буде після нас.
   Не можу уявити собі мураху, чи нашого предка який сидить і мучається питанням "Бути чи не бути", "В чому сенс життя", "Для чого я прийшов сюди? "В мене місія! Але яка?" та інший брєд....
   Сенс життя, будь-якого - саме життя, продовження життя для усього живого. Все інше - це брєдні окремих шизанутих індивідіумів, які в пошуку сенсу життя, гублять його і стають мертвою гілкою, списаними еволюцією, ПРОГРАВШИМИ!
   МИ НЕ ЇХ НАЩАДКИ.
   Повірте мені на слово, ми зараз існуємо не тому, що в наших предків був гуманізм чи совість, а тому, що вони були сильніші за сусіда і могли коли треба вбити тигра, або для вбивства інших людей чи сильніших тварин об'єднуватись. Наші предки були розумні і могли насилувати природу, поступово все більше і більше, перестаючи бути залежними від природних умов, природних запасів їжі. Інші тварини цього не змогли. Можливо тому, ми, залишимось єдиним видом тварин на планеті. Ще декого ми збережемо (кур, корів та інших) щоб їсти їх. Декого - для розваги (собаки і кішки). Всі інші...
   Може мені це і не подобається. Але не я Бог, і не я придумав життя і його сенс. І не мені тут судити. Головне не йти поперек еволюції. Бо я хочу передати гени, я хочу, щоб в мене були нащадки мене. Хочу щоб я і мої гени, мої нащадки були переможцями в цій гонці еволюції та битві життя. На все інше мені начхати. За великим рахунком. Все інше - прах, дріб'язок. Лише життя має цінність, саме по собі.

Немає коментарів:

Дописати коментар