Ненаписаний пост в ФБ

 Натрапив на пост с фото де волонтерка допомагає хворим дітям. Написав коментар, але дружина застерегла щодо публікації, бо в ФБ лазять переважно неадекватні люди (якими є взагалі більшість людей) і мало хто сприйме мою відповідь такою як вона є. Доводиться друкувати тут.

Пост волонтерки: 

 

Сьогодні я повернулася з Миколаєва... Ретельно готуючись до поїздки,я запитувала у Бога:-
《Господь,що Ти хочеш показати мені там,чому саме Ти хочеш навчити мене？... Використай мене, для Твоєї Слави!》...
День був насичений,емоційно напружений... Зайшовши до одного будинку-інтернату,де є лежачі дітки з тяжкими діагнозами,я вловила незвичний байдужий погляд хлопчика 《в пустоту》 який лежав у колясці... Обережно нахилившись,я простягнула руку і торкнулася його руки,погладила по голівці і злегка провела долонею по грудній клітці... Реакція хлопчика була несподівана для мене,він повернув голову у мій бік,і посміхнувся,так блаженно,і задоволено.... інші малюки,аж реготали від того,що я їх лоскотала... простягали холодні ручки і тримали мою руку... відчуття потрібності,дало їм коротку райську насолоду... і для мене було найбільшим щастям,бути причиною їхньої посмішки.... описати все,не знайду слів... але... повернувшись до Києва, я думала:-《Боже,а для чого живуть такі дітки,які не чують,не говорять,не ходять,навіть неспроможні самостійно поїсти？》 Ну вони не можуть потурбуватися про себе... Мабуть для того,щоб ми,які сильніші допомагали їм？І сьогодні я пригадала місце писання з Біблії,Господь показав мені те,чого я не розуміла... －《ОТКРЫВАЙ УСТА СВОИ ЗА БЕЗГЛАСНОГО,И ДЛЯ ЗАЩИТЫ ВСЕХ СИРОТ》...《Библия,Притчи 31:8》... Дякую Богу ,за таких людей, які чинять саме так, можливо й незнаючи цих слів,турбуються про тих,які на сьогоднішній день є дещо в іншому світі,ніж ми з вами,але вони потребують вашої любові,вашого заступництва і клопотання!

  

 Мій коментар: 

Дійсно, емоційно сильний пост... Безмежно ніжне, жіноче серце, сильне, милосердне, але... дуже жіноче. За це ми безмежно любимо взагалі серця, і без них ми б не були людьми. Але... Крім серця, є ще й мозок, нажаль, без якого ми також не були б людьми. Так от він помічає, що питання поставлене в пості по суті так і лишилось без відповіді. Або, якщо можна так сказати, без "гарної" відповіді. Так для чого існують такі діти, "які не чують, не говорять, не ходять, навіть неспроможні самостійно поїсти?" Жіноче серце знайшло відповідь у тому, що вони існують для того, щоб ми, сильніші, їм допомагали. Але, як це не прикро, це трохи... Ну.. це мені нагадує відповідь дитини про те, чому існують квіти? "Щоб нам приємно було дивитись на них". Тобто таке враження, що щось зовні існує не для себе самого і має не внутрішній сенс, власний, а надає сенс НАШОМУ життю, нашим почуттям. Це завжди виглядає дещо, скажемо так, егоцентрично. Бо насправді, якщо прибрати те, що ці діти існують для того, щоб Ми про них турбувались, то питання лишається без відповіді: "Для чого існують дітки, які не чують, не говорять, не ходять, навіть неспроможні самостійно поїсти?" Ну явно не для Нас, щоб Ми відчували себе ближче до Бога і ставали чистіше душею. Навіть така "свята" мета не може виправдати ЇХ існування  в ролі ніби якихось "істот", які обслуговують Наші потреби в Бозі. Дійсно, розум задав питання, але відповідь дало серце.. Дало таку, яку могло. Але все ж Ми, інші люди, не хочемо існувати виключно для інших. Ми теж хочемо мати радість, бути щасливими, самореалізовуватись, дізнаватись і так далі. Саме ця частина для нас переважно і є наповненням такого слова як "життя". Ми не хочемо дивитись на світ "незвично байдужим поглядом". І саме тому мозок, безмежно шанованої мною, Маши задає це болюче питання... І буде задавати.. Серце, навіть, використовуючи цитати з Біблії, не зможе його надовго обманути... Питання лишається без відповіді. Який сенс для самих таких діток в житті? Чи бачать вони його самі? Я не знаю відповіді, бо питання, яке задала Маша складне і відповіді, які буде пропонувати мозок часто не сподобаються серцю. Серцю навіть не подобається саме питання, воно болить і вимагає заглушити його "гарними відповідями". Але чи є ці гарні відповіді, насправді гарними...