Спільні пологи. Мій досвід. Інструкція для чоловіків.

Я двічі «народжував» спільно з дружиною. Що можу сказати…

Насамперед, хочу сказати про тих, хто НЕ ХОЧЕ народжувати разом з дружиною, щоб одразу їх відсікти і вони не читали.

Не хочуть народжувати з дружиною три типи людей:

1. Ссикуни (не чоловіки за внутрішньою природою), які бояться себе, своїх дій і взагалі, як би чого не сталось. Горе дітям, які мають таких батьків, та горе дружинам з такими «чоловіками».

2.   Ідіоти. Ті, в кого не вистачає мізків зрозуміти важливість допомоги, або ті, які думають, що так краще, або їм хтось сказав, що так краще. Зазвичай їм безглуздо щось пояснювати. Хоча… Лишається варіант, коли дружина, чи «авторитет-друг» скажуть такому, що треба йти і скажуть що робити. Тоді, так, може бути певна користь. Але загалом таким не варто читати блог «Мудрі думки». Це не допоможе, лише викличе агресію.

Сюди відносяться і ті, хто не хоче з «релігійних переконань». Це - найбільш небезпечний підвид ідіотів. Такі можуть вбити все людство, не те, що людину чи дитину, якщо тільки будуть вірити, що цього хоче Бог. Більшість з них, щоправда, сподівається і вірить, що Господь від них цього ніколи не забажає, інакше вони його оголосять дияволом, але є й ті, які вірять, що треба коритись усьому. В будь-якому випадку питання не в Господі, а в вірі ЛЮДЕЙ. А це дві ВЕЛИКІ різниці, що заперечується релігійними фанатиками. Так от, часто зустрічав ідіотів, розум яких був не таким сильним, щоб протистояти певним обставинам, які штовхнули людину в людську релігію (ні в якому випадку не до Бога, а саме в людську релігію, хоч ці ідіоти вірять що це одне й те саме). В цих нещасних розум може й був би досить сильним, щоб прийняти правильне рішення і як чоловіки вони сміливі, якби не релігія. А так, вони просто відключають свій розум і гасять свою волю. Тупо підкорюються певним не Божим, а релігійним правилам. При цьому я зустрічав деяких, які самі собі придумували… Не релігію власну, але, так би мовити, релігійні догми. Вони - не християни, не мусульмани і не буддисти, просто вірять, що Бог є. Але в силу певних, гадаю, страхів, дитячих комплексів чи випадкових обставин, вбили собі в голову, що Господь чи Природа проти того, щоб вони допомагали дружині при пологах, що це певне «таїнство» і природа чи Бог покарає за порушення табу таїнства. Н-да… Вони вважають це життєвим принципом і навіть намагаються пишатись цим… Н-да.. Число ідіотів, слабаків та психічно покалічених величезне. Про останніх - таке.

3. Психічні каліки. Хтось колись (зазвичай в дитинстві) наніс їм травму. Або це була мама, або випадково вони стали свідками чогось. Коротше кажучи, в них певні «особливості» психіки, які проявляються у її «нестабільності» коли, наприклад, вони бачать кров, або коли небайдужій їм людині боляче. Звичайно, нам усім не байдуже коли небайдужій нам людині боляче. Але у психічно здорових в цьому плані людей є певні психологічні механізми, які все ж допомагають співвіднести волю, потребу, власні негативні відчуття і незважаючи ні на що вчиняти так як треба, а не так як може хотіти  психіка. Тобто, коли ми бачимо, що наша дитина зламала ногу треба приймати швидкі і правильні рішення, щоб допомогти ДИТИНІ, а не САМОМУ в психічному колапсі губитись в просторі і часі. Можуть бути інші психічні каліцтва, які в пологовому не дозволять навіть розумному і справжньому чоловікові бути з дружиною. Ці випадки не заслуговують на засудження, порівняно з попередніми двома. Цих людей шкода. Вони ні в чому не винні. Інша справа, що теоретично, певними тренінгами це можна зкоригувати, але все ж таки тут є і межа і є певні складнощі (час для цього, грощі, потрібні фахівці тощо).

Отже, якщо Ви не ссикуни, Вам вистачає мізків зрозуміти, що пологи це Вам не зуб вирвати, якщо Ви не релігійні маразматики і у Вас нема якихось психологічних каліцтв моя розповідь – для Вас. Ви, мої читачі, ті хто просто не задумувався ще над цим, або навіть якщо і задумувався, то сумнівався, не знав як це і що…

Лише Ви – слухайте!

ОДНОЗНАЧНО!!!!!!! Однозначно народжуйте разом з дружиною. Не важливо, що я Вам тут скажу. Не важливо, який досвід я Вам передам. Не важливо, що Ви з цього запам’ятаєте. Все це не має ніякого значення. Матиме значення ЛИШЕ ОДНЕ – Ваша присутність коло дружини. Звичайно, якщо Ваша дружина – одна з вищеперечислених категорій і сама не хоче, щоб Ви були поруч, або Вона просто не вірить у Вас, не любить, не довіряє… Ну.. Я тут нічим не допоможу.

Але, якщо вона як і Ви просто не знає, просто налякана, переживає сама і просто боїться ще й за Вас, то тут, однозначно, для Вас пункт номер один – будьте для неї впевненими як чоловік. Продемонструйте їй впевненість не в тому, що Ви знаєте, що там буде і що Вам робити. Продемонструйте впевненість в тому, що Ви будете з нею і нічого не злякаєтесь, що Ви будете з нею як скеля, надійне плече друга, якому вона може довіряти і на якого може покластись, якого може попросити про будь-що. Продемонструйте, що Ви готові стати їй чоловіком до кінця: "і в житті, і в смерті", і в хворобі, і при такому абсолютно природному процесі як пологи. ПОВІРТЕ мені, після того, як вона відчує Вашу підтримку, Вашу чоловічу силу і впевненість, Вашу надійну опору тоді коли їй буде дуже важко – Ваші акції підуть лише вгору. Ви отримаєте новий рівень стосунків. Якісно більш глибокий. В принципі, Ви самі, може, десь здогадуєтесь, як зближаються люди, які переносять спільно щось важке в житті (по книгам, фільмам  – війна, подорожі тощо). Я спрощую, щоб не розписувати всі психологічні особливості на сто сторінок, але сподіваюсь суть Ви вловлюєте.

Ніколи не бійтеся, що цей крок якось Вас з дружиною відштовхне. Але тут важливо от що. Важливо, щоб дружина була не проти Вашої участі. Хоча, звичайно вона може боятись, переживати за себе і за Вас. Але тут вже Ваша робота. Вселіть їй впевненість ще до пологів що Ви – скеля, що ви надійний тил і їй не треба буде за Вас переживати. У вас обох завжди буде чудовий прийом – Ви в будь-яку хвилину зможете піти. Тобто чоловік. :) Дружина нікуди не піде, поки не народить. Але Ви (чоловік) - не замкнений в клітці звір. Тому, якщо раптом відчуєте, що Вам кепсько, що Ваша психіка на межі чи вже за межею, що Ви зараз почнете, щось не те "чудіть"… Завжди зможете вийти і навіть повинні (там не буде часу і кому займатись ще й Вами).

Тільки заздалегідь про це домовтеся з дружиною. Так вона Вас зрозуміє і буде Вам вдячна навіть за спробу, навіть за Ваше бажання, за все що Ви встигнете зробити. ПОВІРТЕ мені - це теж неоцінено. І ця Ваша спроба буде заслуговувати на повагу серед інших сильних, мудрих та психічно здорових чоловіків. Ви все одно будете ГЕРОЙ і Ваша допомога буде корисна - стільки скільки Ви зможете. Але ще раз повторюю Ви маєте демонструвати впевненість йти з дружиною на будь-що і через будь-що. Тільки так. Якщо Ви цього не відчуваєте – заникайтесь в кущі, в пивному барі чи церкві.

Це вже інша справа, що Ви там, в процесі, зрозумієте, що впевненість Вас покидає і Ви зламались, що це занадто. Це тоді Ви зможете покинути дружину - ПОПЕРЕДНЬО домовившись про те, що якщо Ви внутрішньо зламаєтесь – то підете (не соромно піти, і бути чесним перед дружиною, зробивши все що можеш, соромно не піти і брехливо робити перед нею вигляд мужнього і сміливого). Але доки Ви будете з дружиною вона має бути впевнена у Вас БІЛЬШЕ ніж у собі. Образно. Коли зламаєтесь просто вона Вам буде вдячна, що Ви були СКЕЛЯ скільки могли, а коли не змогли – не стали створювати їй і собі проблем. Це – розуміється і поважається. Але ще раз кажу до того, поки Ви не зламались всередині ззовні Ви - "скеля надійності". І не важливо, що Ви знаєте чи не знаєте. Питання не в знаннях, а в рішимості допомогти.

Це перше з основного, що я хотів сказати.

Друге. Повірте, щоб там дружина не казала, прикриваючи себе чи Вас (для Вас треба зрозуміти кого і чому) їй БУДЕ ПОТРІБНА допомога. ЦЕ СТОВІДСОТКОВО!!! Не думайте, що там збіжаться медсестрички, лікарі і санітарки, які будуть крутитись довкола неї, переживати і допомагати їй. По-перше, нічого подібного ніколи не буде (в них – інша робота). По-друге, навіть теоретично, якщо Ви заплатите мільярд доларів якійсь санітарці і вона буде намагатись «частіше» навідуватись, до Вашої виючої від болі дружини, повірте мені вона - чужа людина. ЧУЖА. Сподіваюсь Ви розумієте це без детальних психологічних пояснень.

Це два основних моменти, які потрібно знати чоловікові, щоб прийняти рішення про спільні пологи.

Є ще невеликий момент… Дехто десь читав, що начеб-то, в когось знизився сексуальний потяг до дружини після пологів. Не бійтесь цього. Звичайно, певний відсоток такої ймовірності може бути, але знову ж таки тут питання в тому, до чого Ви готові. Вас ніхто там не тримає. З іншого боку шансів, якось зіпсувати сексуальне життя саме «спільними пологами» у Вас не багато. Взагалі сексуальне життя це така сфера, де можна боятись багато чого. Наприклад, взагалі вагітності. У Вас не зменшився потяг коли дружина завагітніла? Або коли вона буде годувати дитину при Вас грудьми. Як тоді? Тут треба подумати, взагалі що на Вас вплине. Може Вам взагалі не слід мати дітей і залишитись на рівні «зустрічання, закоханості і трахання п’ять разів на день». Може не слід прагнути дорослого кохання, вагітності, дітей та всіх клопотів пов’язаних з цим… а то раптом… сексу стане менше… А? Я Вам так скажу. Вовка боятись – в ліс не ходити. Боїтесь жити – не треба було народжуватись, або хоча б одружуватись. Нормальні чоловіки можуть не паритись. Все буде гаразд. Ви самі знаєте, що секс з роками набуває все більше іншого окрасу ніж при закоханості вчорашніх студентів. Він набуває більшої довіри до партнера і глибини. Це вже більше спілкування тілами, а не трахання геніталіями. І спільні пологи лише збільшать між вами рівень довіри. Це позначиться на сексі, але далеко не в гіршу сторону. Сподіваюсь Ви мене розумієте, або зрозумієте потім. Зрештою, знову ж таки, ніхто Вас не примушує дивитись як розсувається вагіна і вилазить голова дитини. Ви там не для кінозалу, а для допомоги дружині, тому концентруйтесь на ній. Вагіною займуться інші. Що Вам робити під час пологів напишу нижче.

Підемо далі. Останній момент найдрібніший – знання. Що, як, коли, де. Ну… З одного боку Вам можуть допомогти курси, які при жіночих консультаціях. Там дещо розповідають про спільні пологи, роль чоловіка. З іншого боку може Вам допоможе мій досвід. А з третього боку я Вам так скажу. Навіть, якщо Ви прийдете в пологовий будинок тупим бовдуром, який нічогісінько не знає – там швидко навчать і персонал і Ваша дружина. Я Вам поясню. Справа в тому, що, насправді, при переймах (по москальськи – схватках) Ваша допомога зводиться до трьох речей: 
1.     Масаж низу спини. Вам пояснять, що розтираються хрящі таза (він розсувається перед пологами). Коротше при цих процесах дуже допомагає певний масаж певних двох ділянок. Вам покажуть де саме натискати. В принципі дружина сама теж відчує де їй стає легше і сама направить Ваші рухи. Одна порада «бувалого» - не перестарайтесь від любові і власної сили :) Пам’ятайте, що перейми можуть тривати декілька годин (3, 6, 8, 10, 12 і так далі). Тут все індивідуально і залежить від того, які за рахунком пологи, фізіологічні властивості організму мами тощо. Тому, якщо Ви одразу своїми залізними пальцями «витисните» біль на початку, потім коли біль стане сильніше і Ваша допомога стане ще більш затребуваною – Ви просто вже не зможете доторкнутись до дружини, бо вже так їй там натисните, що боляче вже буде тупо від Ваших рухів. Тому чередуйте і рухи і місце і силу. Краще на початку дуже легко. Ну.. тут лише досвід… 
2.  Дихання. Настане момент, коли масаж вже ніяк не допомагатиме. Перед пологами єдине, що буде втримувати дружину від розпачу, розклеювання перед біллю – дихання. Треба буде концентруватись на вдоху через ніс та видоху через рот. Не часті, а намагатись тримати певний контрольований ритм. Пізніше можуть бути інші варіанти дихання – Вам персонал підкаже. Тільки концентрація на диханні допоможе Вам протягнути далі «контрольовано», та без «очей навикат». Ваша участь тут може бути подвійною.

По-перше, можна дихати спільно. Тільки дихайте по-чоловічому, а не як сопля. Тобто дружина має відчувати, що Ви - сила, за якою їй буде легше йти. Не вона має Вас вести диханням, бо не Ви народжуєте, а Ви - силою і стабільністю, контрольованістю свого дихання маєте вести дихання дружини. Вона буде триматись за Ваше дихання і витягне сама. Не переживайте - Ви підлаштуєтесь. Спочатку, може, підіть за її диханням, поки зрозумієте як їй треба дихати, а потім коли вона вже не зможе його тримати і буде зриватись – тут Ви і допоможете своїм диханням. Головне відчуйте, що Ви маєте її заспокоїти. А заспокоїти під час піку переймів Ви можете не якимось дебілізмом: «ти гарна, все гаразд», а силою свого дихання і владою над нею, над її болем, над її силою. Ваша сила, має бути поводирем для її сили.

По-друге, Ви можете командувати: Диши! Вдох! Тримай-тримай! Видох! Ти молодець! Ще! Вдох! Не поспішай! Видох! Молодець. Ще раз! Давай-давай!

При цьому тримайте її за руку (долоню), щоб вона могла стискати Вашу руку. Це не обов’язково, і сенс тут не в руці чи долоні. Ви можете її обнімати за плечі, важливо, щоб їй на психологічному рівні передався Ваш контроль над ситуацією, Ваша сила, щоб вона відчувала що вона не кинута напризволяще зі своїм болем, а що Ви міцно, а точніше впевнено, «психологічно» тримаєте ситуацію під контролем. Звичайно, що можна як прийом суміщати командування та власне дихання. 
3. Інша Ваша допомога: подати води, довести до туалету (вибачте за деталі, але навіть витерти їй попу. Повірте, те, що відчуватиме вона Вам і не снилось, і вона просто може бути не в змозі зробити те, що за звичайних обставин робить кожний. Думаю, в цей момент вона з радістю б з Вами помінялась – щоб вона Вам попу витирала, а Вас – всередині розривало на «фашистський хрест» кожні пару хвилин, так що..  Ну… Ви мене не зрозумієте, поки там не опинитесь…), довести до душу, покликати медсестру чи лікаря і так далі. Я Вам так скажу, скажено допомагає теплий душ на низ живота. Але теж звичайно до певної межі. Але ОДНОЗНАЧНО рекомендую! М’яч, на якому сидять, теж допомагає, хоч на мій погляд, все ж дещо менше ніж душ. Але теж корисна річ. Лежати чи стояти? Ну тут за бажанням дружини. З одного боку стояти може бути легше зігнувшись, а з іншого боку лежачи ви зберігаєте більше сил, крім того ноги менше втомляться, а це дружині дуже буде потрібно під час самих пологів.

Тепер пологи. Пологи це дещо інший процес ніж перейми. Точніше, геть інший. Власне, тут Ваша роль зменшується (але НЕ ПО ВАЖЛИВОСТІ) до того, що Ви маєте тримати дружину за руку, можна нахиляти їй голову вперед, під час потуг, або втримувати голову після потуг, витирати піт з чола, казати дружині в моменти відпочинку між потугами гарні слова: ти зможеш, все в тебе получиться, ти – молодець, в тебе все получається, ми це зможемо, я тобою пишаюсь! І так далі... Знову ж таки зазирати у вагіну для Вас не обов'язково і дружині на це теж начхати. Не випробовуйте свою психіку, якщо не впевнені.

Звичайно, все може йти або відносно легко, або можуть перейми супроводжуватися крапельницею, а самі пологи, або «щипцями», або й кесаревим розтином. Ну… Тут справа така. Звичайно, при кесаревому розтині Ваша присутність не обов’язкова. При «щипцях»… Ну, тут як в кого які нерви. В принципі, персонал, від гріха подалі, просто може Вас вигнати в цей час. А якщо все природнім шляхом, то в принципі все буде гаразд. І ще…

Дружині може бути дуже боляче після самих пологів, коли треба буде вичистити матку, або якщо її треба буде дещо «підштопати». Так що тримайте її за руку. Вона може кричати. Будьте готові

Взагалі не кричіть самі, нікому не заважайте і ідіотських питань лікарям не ставте. Взагалі зникніть для них. Вони не мають Вас помічати. ПОВІРТЕ мені – вони професіонали, принаймні, в порівнянні зі мною з Вами. Так що не задрочуйте їх. А то виженуть і будуть праві. І взагалі, краще вони будуть спокійні і холоднокровні. А Ви свої нерви, психи і «кваліфікацію» тримайте при собі. Вони все знають краще за Вас. ПОВІРТЕ, ніхто Вашу дружину не катує, ніхто за Вас ніколи не забуде і так далі. Нема там ніякої недбалості, склерозу чи нерозуміння. В них, таких гоблінів, що народжують по два-три на день. Може більше-менше, в залежності від пологового. Так що, більше, ніж вони роблять Ви їх не примусите зробити, а от ПОМИЛИТИСЬ їх, РОЗНЕРВУВАТИ. О так. Це ви можете. Ви – ж всемогучий самець! Але задайте питання - воно Вам, чи Вашій дружині треба?

Щодо того, щоб «домовлятись» з кимось з лікарів про пологи… Ну.. Дивіться самі. Я можу Вам пояснити, але просто вже облом писати… Ну.. Ладно спробую коротко. Я в своїй молодості більше двох років пропрацював санітаром в операційній хірургічного відділення. Був на тисячах операцій. ПОВІРТЕ, лікар чи медсестра коли працюють в рані, шиють кишки чи видаляють легеню, ніколи не думають: а чи заплатив нам цей пацієнт. Це просто психічно і фізично неможливо для них, навіть якби вони і хотіли. Не та професія і не та ситуація. В них зовсім інші клопоти під час операції. Гроші можуть певну роль зіграти. Але, наприклад, коли операція не зовсім.. ну… Наприклад, коли в дитячій лікарні роблять операцію дорослому чи навпаки... ну.. Коротше кажучи коли операція не зовсім «правильна». Тобто або її треба робити в іншій лікарні, або, наприклад, як обрізання з релігійних міркувань… Ну як тут.. Показань для хірургічного втручання нема… Ясне діло батьки – релігійні фанатики платять і... Але знову ж таки це дрібні операції. Може бути ще така ситуація, що батьки чи пацієнт захотіли косметичний шов (наприклад, для дівчини на животі після апендициту чи грижі), а не наче мішок заштопали, то можуть приплатити, щоб хірург зашиваючи вже шкіру покорячився більше. Хоча він взагалі може це передоручити  інтерну-асистенту чи навіть сестрі.

Коротше кажучи, якесь значення гроші можуть мати. Але не принципове. Більше значення мають гроші при лікуванні. Препарати. О, так. Вони можуть бути дуже дорогі.

А при пологах… Мета персоналу – результат. Чи думаєте за мертву дитину їх по голівці погладять? Власне кажучи, позитивний результат (жива дитина та мама) для них це рутина, стандарт. Вони налаштовані виключно на нього. Це доведено до автоматизму і ніякі гроші ні в той ні в інший бік це не змінять. Інакше вони просто не змогли б там працювати.

Крім цього, Ви самі подумайте. Лікар відчергував зміну, тільки приїхав додому, ліг спати, а тут Ви дзвоните – їдь знову на пологи, бо я тобі заплачу. По Вашому Ваші гроші зможуть швидше відновити його сили та концентрацію? І знову ж таки, згадуючи свою роботу в операційній можу сказати, що не завжди (часто – навпаки) лагідний з пацієнтами лікар – найкращий професіонал. По різному буває, але на лагідність і ласку до паціентів точно орієнтуватись не слід.
Можна пробувати домовитись приймати роди на дому. Є й такі фантазери. Але ПОВІРТЕ – це ризик. Точніше, ризик усюди є, але Ви збільшуєте ризик. Пояснювати не буду.

Коротше. Вирішуйте самі. Це не критично, але я не раджу. Краще заплатіть нормально (повну суму) за палату і купіть подарунки відділенню (спирт, пластир, вату, краплі для очей дітей, рідке мило, ватні палички чи ще щось. Можете, якщо Вам так пре від щастя купити їм дорогий чай чи каву. Можете, звичайно, і по мерседесу для всього пологового. Вони проти не будуть. Це ТОЧНО! Це питання Ваших можливостей та жлобства).

Щодо палати. Не знаю як у Вашому місті, але палата має бути індивідуальна. Бувають палати зі столом для пологів, бувають - без. В принципі це великого значення не має. Коли приспічить, то пройти 10 метрів буде не такою проблемою, порівняно з усім іншим. Ми народжували і там де стіл був окремо і там де він був в палаті. Тут більше значення має сам стіл. Чесно скажу, мені не сподобався радянський. Хоч спочатку він складає враження такого серйозного і «справжнього», «дійсно медичного», але в реальності не дуже зручний, особливо для ніг та рук. А це буде дуже важливо при пологах. Інший стіл в нас був, мабуть, імпортний. Грубо кажучи - дві доски і все. Якось не серйозно. Я навіть переживав, що він буде не зручний (не буде за що триматись). Але виявилось, що він саме те, що треба і для рук і для ніг. Так що… Але стіл теж не головне. Не влаштовуйте істерики через стіл. Головне – сили мами, розкриття шейки матки до потрібної межі (10 см), Ваша підтримка, ну і інші можливі обставини, які не залежать ні від Вас ні від дружини, принаймні, вже в пологовому залі.

Ось в принципі все.

ОБОВ'ЯЗКОВО народжуйте спільно. Не всі! А лише ті, хто до цього готов, а я вже писав хто це. Навіть ті, хто готов дійти до лише певної межі але впевнено і мужньо. ЙДІТЬ! Зрештою можете на самих пологах не бути, а провести дружину до пологового залу. Побути лише під час перейм. Власне пологи тривають хвилини – 10-20 хвилин. А ось перейми… це да… Будьте мудрим, сильним та психічно витривалим настільки НАСКІЛЬКИ МОЖЕТЕ. Пологи - це випробовування і для Вас і для дружини. Просто по різному. Але взагалі не піти, «закосіть» з якихось «святих» міркувань… ну… Таких просто треба каструвати. Єдина гідна чоловіка відмовка – таке психічне чи фізичне каліцтво, яке ніяк йому не дозволяє бути ні на якому етапі, дійти ні до якої межі. Але це має бути каліцтво, чесно усвідомлене і Вами і дружиною, а не трусость чи космічна «теорія про високі матерії».

Останнє. Коли Ви будете там, на «передовій» і Вам, раптом, в якусь мить здасться, що Вам «важко», що може краще було залишитись вдома і подивитись фільм чи постояти на колінах в церкві подумайте про те, що Ваші «душевні страждання» - НІЩО, порівняно з тим, що відчуває Ваша дружина, і через що їй ще належить пройти. Ви – жодного фізичного болю не відчуєте. Ще раз кажу, народити це Вам не зуб вирвати. Так що допомагайте їй, витирайте їй попу і дякуйте подумки Богу, що Ви - не жінка! Не виключаю, що якщо Ви пройдете пологи до кінця, Ви станете дещо іншою людиною, зрозумієте в цьому світі і житті дещо більше і глибше.